Маскарад
з рубрики / циклу «Пробудження»
Час змінює нас, а ми творимо час;
у краще майбутнє надія і віра.
Хоч литий із сталі життєвий каркас -
завжди є нора в ньому хитрого звіра.
Міняючи маску, сидить на вершині –
усміхнену, добру... чим вводить в оману,
щоб ниділи далі усі у долині,
основу тримали цьому шарлатану.
Плете свої сіті, заплутує ними -
руно з обіцянок – в житті лиш ганчірка.
Та згодом обличчя стають ті пустими –
не маска, людина у ній, лицемірка…
Вже так споконвіку у нас повелося:
ставали сліпими, ту маску надівши.
Себе і нікого не бачили, зовсім -
прогледівши, час настає коли інший.
5.04.2015
