Живи
Анні Торгонській
І зневажаю і люблю
Ту, що зламала мою долю,
Бо я тепер у чистім полі!
Бо я із шиї зняв петлю!
Я про жорстоку помсту мріяв!
І ні жалю, ні каяття.
Та зрозумів – нове життя,
Удар смертельний той посіяв.
Те нерозумнеє дівча
Нежданно принесло свободу.
А дійсність в решті решт навча
Не дути на холодну воду.
Господь с Тобою синьоока.
Я висновок давно зробив –
Я ж не тебе тоді любив,
А образ, що плекав два роки.
Живи, радій і пам’ятай –
Не ворог я тобі запеклий.
Добро, бува, веде нас в пекло,
Та злом не мостять стежку в рай!