Оля Стасюк Привіт!
Привіт тобі, тату чи брате.
Ім’я твоє – навіть не чула.
Років мені… Небагато,
Щоб я вже творила минуле.
Але через те, що нині
Ти зранений, але в строю,
Є шанс у цієї країни
Побачити лепту й мою.
Крізь біль і жахливу втому
Ти витримав кожен бій.
Вертайся скоріш додому,
Мій любий, мій дорогий!
Бо ти ж не якийсь абстрактний,
Ти поруч, у серці, завжди.
Мій таточку – або брате! –
Не бійсь. Не ламайсь. Живи.
04.01.2015 23:12 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарне звернення, Олюшко! |
04.01.2015 15:02 Ганна Коназюк => © |
 Надзвичайно щиро! Поезія серця!!! |
29.12.2014 11:26 Світлана Рачинська => © |
 ЧУДОВО! Душевно, щиро, потрібно!... |
29.12.2014 00:01 Олег Буць => © |
 Олю! Коли є такі душі, як твоя, і такі вірші - є шанс у цієї країни! |
28.12.2014 23:55 Олена Вишневська => © |
 Олю, чудові зболені слова! Най повертаються живими! |
28.12.2014 22:31 Тетяна Белімова => © |
 Олю! Молодчинка! Такі слова, як мені здається, хотіли б почути багато наших хлопців і тат, які зараз Там. |