Занадто довго небо вечоріло
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Занадто довго ніч вкривала жаль.
Далекий мій, без тебе я зотліла,
Я знов сховала смуток під вуаль.
Як довго йти? Я скучила страшенно.
Земля і небо - що з цього мені?
Я загубилась в місті. Я, напевно,
Вже вкотре розпалю чужі вогні.
А де ж мої? Без тебе не запалю.
І літня ніч суха, немов сльоза.
Далекий мій, без тебе, крім печалі,
В мені лишилась тільки ця гроза.