Євгеній Євтушенко - Д. Г.
Переклад
Скільки раз, аж корчачись від болю,
Добувавсь додому я повзком,
Та пробитий був не лиш злобою -
Можна зранить навіть пелюстком.
Ранив я і сам - геть мимовільно
Ніжністю недбало на ходу,
А комусь ставало прикро й дивно:
Як іти босоніж по льоду.
Так чому ж іду по попелищах
Найдорожчих, любих, в заметіль,
Я, такий вразливий - пік найвищий,
Той, що інших ранить без зусиль?
Д. Г.
Был я столько раз так больно ранен,
добираясь до дому ползком,
но не только злобой протаранен —
можно ранить даже лепестком.
Ранил я и сам — совсем невольно
нежностью небрежной на ходу,
а кому-то после было больно,
словно босиком ходить по льду.
Почему иду я по руинам
самых моих близких, дорогих,
я, так больно и легко ранимый
и так просто ранящий других?
