Карелія
Я там, де темряви немає,
І завжди кольорові сни,
І в одну мить час розвертає,
Від осені і до весни.
Несе мене по павутинню,
По венах пінних берегів,
Думками-веслами тримаюсь,
Форватора твоїх слідів.
Як місяць всмоктує відливи,
Так з мене сходить міста дух,
Коли зустрінемось з тобою,
Ти нагадай, яким я був.
Туманом ягільної ковдри,
Від сірих скель - до висоти,
Ніщо мене вже не тримає,
Ніщо...
Хоча ось тільки ти...
