Тополя
Ой, чому тополе
Тягнешся до неба,
Чи набридло поле,
Чи тобі щось треба.
Я тягнусь до неба
Бачити щоб далі,
Зустрічати треба
Бійця у печалі.
Їде він додому
Батька поховати,
Лишитись самому
Й долю проклинати.
Його друзі й нині
Ворогів карають,
Слава Україні!
У бою гукають.
Хтось хотів зрубати
Мене всю на дрова,
Він почав кричати
Не рубай, ні слова.
Це моя тополя,
Посадив малою,
Виросла край поля,
Вразила красою.
Врятував мене він
Й пішов воювати,
Рідні всі на небі.
Нікому стрічати.
Я ж його зустріну,
Пригорну до себе
І на всю країну
Жить скажу як треба.
Пам’ятай про рідних,
Бережи природу
І собі подібних,
Ворогів бий сходу
м. Київ, 10.08.17.
