Бабине літо
Молода тополя
плаче за красою -
підстригає коси
перукарка-осінь.
Вчаться павучата
у світи рушати.
пахне ліс дубами,
хвоєю, листками
і грибною плісню.
І співають пісню
бабиного літа
вже безбджолі квіти.
В’ються в чудернацькім
погребальнім вальсі
листя золотії.
Мерзне, сиротіє
бідолаха-гілка.
І востаннє гірко
тужать чорногузи
та в багрянім блюзі
в розпачі і мирі
відлітають в вирій.
Низько нахилилась
від багатства китиць
молода калина.
І здалека лине
музика троїста -
скрипка голосиста,
срібнії цимбали,
сопілкові чари.
І в красі багряній,
може дещо п’яна,
ще радіє молодь.
Опадає жолудь
на поживу свиням.
А під небом синім
молода тополя
плаче за красою -
підстригає коси
чарівниця-осінь..
Москва, 1991
