Легенда Анниної гори
Це сталося у сиву давнину, у нас на Буковині,
Переказ цей народний пам`ятають люди й нині.
В загарбницькі часи турецького владарювання.
На села скоювали турки набігання.
Під час яких дівчат і хлопців виловляли,
На продаж їх, у рабство, відправляли.
В той час росла в сім`ї селянській дочка Анна,
Дівчина чемна, працьовита й дуже файна.
Розкішні коси в неї виростали,
Людей магічно чарували й дивували.
По Божих заповідях і законах Анна жила,
І честь дівочу шанувала, нею дорожила.
Одного разу під час нападу-набігу,
Схотіли вороги зловить її на втіху.
Та дівчина неволі не бажала,
І щонайшвидше в ліс вона тікала.
Знесилена, біля церковки зупинилась,
За порятунок щиро там молилась.
Щоб від знущань і рабства врятуватись,
Почала Бога у сльозах благати.
Щоб на поругу іновірцям не віддав,
А щоб Господь її до себе взяв.
Враз чорні хмари небо затягнули,
Здійнявся гул і сильні вітри дули.
Почалась злива, грім і блискавиці,
З неба лило, як водопад водиці.
І раптом, там земля ся розступила,
До себе Анну-дівчину приймила.
А на поверхні коси зоставались,
Дівочеє волосся вітром роздувалось.
На Анниній горі шовковиста трава зростає,
"Цілющі коси Анни", - люди називають.
Невдовзі і цілюще джерело з`явилось,
В молитвах безліч хворих в тій воді зцілилось.
Щорічно на горі, на Маковея свято.
Паломників збирається багато.
І кінець літа. Маковея. Перший Спас.
Освячують колосся, зілля, мед і мак.
Легенду Аннину довічно пам`ятають.
Гору цю пошановують і величають.
с.Нижні Станівці, Буковина, 14.08.2017
