Марево
З`явилась дівчина вся біла, як туман,
Ступала по траві повітряна примара.
Невдовзі зникла невидимка, як обман,
Розстанула, як легка, світла хмара.
І там, де ніжками вона ступала,
Із шурхотом густу траву схиляла,
Як ніби, хвилі плинули на морі,
Була єдина в своїм горі.
Душа її, як марево, літала,
За Україною в чужім краю страждала,
Бо не побачить більше рідну Неньку,
Лиш передасть з могили землі жменьку.
с.Нижні Станівці, Буковина, 14. 07.2017
