Вечірня втома
Оксані Кіцкай
Як сонце, втомлене за день,
Під ковдру обрію не поспіхом лягає,
Так соловей своїх спокусливих пісень
Співать натхненно починає!
І сон злітає, як туман з ріки,
Бо наші м’язи занімілі вже від втоми,
Що ледве душу нашу принесли додому,
Згадають пестощі коханої руки….
І ми бажаєм вже не пристрасті шаленства -
Ми зараз хочемо лиш тихого блаженства…
Співає серце з солов’єм, хоч втома не зникає...
Кохання наше просто ніжності чекає….
