Мауке
Ласкавіший тіні пір’їнки цей дотик
Обняв, пригорнувся, розплився.., аж ротик
Розкрився й застиг, ніби слово ковтнув…
Упав в забуття, мов з тобою заснув.
Ми купались у сонці рожевих ілюзій,
Нам в дишлі народ й результати трансфузій,
Де крихітні ласки, у тілі бедлам…
Торнадо ввірвались у вушка і храм…
Цей острів, це плесо, тіла у раю,
Ніяких питань, лиш мовчанка.., - люблю.
І я весь палаю, згоріти боюсь,
В завчаснім екстазі, у хвилях втоплюсь.
Тут Світу немає, весь Всесвіт у нас,
У цих двох тілах, що в’ють коси прикрас,
І ніжна вода облизала стопу…
Це було… Це було… Це щось!!! Упаду…
Дві безсилості пристрасті в колі знемоги
Лежали на сонці в різдві перемоги.
Нічого не треба, нехай відійдуть,
Від слів пустотілих...В коханні помруть.
