Крила…
Сон в метелику приходив…
В легкім помаху крила,
І у грації – мій подив..?
Навіть в сні здалось – не я.
Зовсім другий смак повітря,
Запах квітів : шал – екстаз..,
Навіть в променів – в їх світла,
В сонця інший колір…Враз…
Захотілося до нього,
Ближче Божого тепла.
Відстань..? Ну що в сні до того,
Що це відблиск лиш від шкла ?
В ньому крихітка, мов кличе,
Половинка моя там !
Я вже мчу – крило павиче,
Ради тебе все віддам !
Дика швидкість, авто дике,
Дикий норов – стрімголов
Мчав до тебе – шкло безлике…
Я проснувся – охолов…
В жаху, піт, увесь трясуся,
Господи – це ж сон, це він…
Це любов,в яку ввірвуся…
В вічності… Низький уклін !!!
