04.09.2017 21:26
for all
155 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Іваніцька Тетяна

З кожним келихом

Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто, 

шепотіла йому про жаль від втрачених днів.

І нанизувала собі повільно багряне намисто

із думок, образ, помилок і загублених снів.


Ніч бродила байдуже, зазирала у кожну квартиру, 

дивилася мовчки у душі і в наше спільне вікно.

Шептала тобі про печаль і наливала щиро, 

наче відповідь будням - червоне терпке вино.


Кричала, що не можуть щасливими бути дорослі, 

що колись на прощання я міцно тебе обійму.

І ти зрозумієш: брехня, що помилка - це досвід.

Помилка - це біль, ще й за надто високу ціну.


Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто, 

і ти наостанок вип`єш вино аж занадто терпке.

Так вже склалося, що разом нам двом затісно –

з кожним келихом ти повільно забуваєш мене.

Публікації: Іваніцька Тетяна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись