«Ти пам`ятаєш солов`їні ночі?» — Вірш
© Надія КрайнюкТи пам’ятаєш солов’їні ночі?
Над ставом зорі, що манили нас…
Немов весна, твої чарівні очі…
Ходили в одинадцятий ми клас.
Ти пам’ятаєш солов’їні ночі?
Над ставом зорі, що манили нас…
Немов весна, твої чарівні очі…
Ходили в одинадцятий ми клас.
В одне село цирк приїхав на обжинки, в свято,
Поз`їжджалось, посходилось в клуб людей багато
Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто,
шепотіла йому про жаль від втрачених днів.
І нанизувала собі повільно багряне намисто
із думок, образ, помилок і загублених снів.
Учили діти в школі гени
Від хромосом до ДНК
Один «мажор» не дуже вчений
Питанням вчителя злякав.
Ось десять років швидко промайнули
І знову доля разом нас звела...
Мы вместе прожили немало
Минут весёлых, светлых, озорных
И это только лишь начало
Единства душ – уже родных!
Чарують мене, мов суцвіття рути,
Дарують юних душ своїх щедроти.
- Лермонтов народився в 1848 році, помер в 1901 році...
Холенка округлила очі, уїдливо скорчилась, але нічого не сказала.
І так далі... і... далі. Від кожного прочитаного рядка очі її тільки ще більше округлювалися. Але Максим з незворушним виглядом все продовжував:
- Помер Лермонтов трагічно: повісився на трубі!..
Їх тіні, були монстрами, - з їхніх ротів валила гнила риба, але обернувшись, - він не побачив нічого нового, крім однокласників. Але їх душі, - вони були такими...
– Класно виходить у тебе, дружбане! Ти – справжній дресирувальник ганчірок! Талант! Чому досі його приховував? Цирк за тобою сумує!..