Мабуть на краще
Я не люблю блукати в хащах,
Шукаючи загублений вже рай -
Усе що сталось, то, мабуть таки, на краще.
Найгірше забувається нехай.
Здійми долоні догори і дощик
З них змиє сліз твоїх солонії сліди.
Ніякі спогади не склеють битий горщик.
І з серця сонечко не випече біди.
Прощення й правда не повернуть щастя,
Але повернуть душам доброту.
Той поцілунок на твоїм зап’ясті
Закарбував навік кохання чистоту.
Усе що сталось, то, мабуть таки, на краще
І хай найкраще пам’ятається повік.
Та гірко бачить, як тепер блукають в хащах
Прекрасна жінка й непоганий чоловік.