Полювання на качку

як Розенбаум

В плавнях шурхіт, насторожено лягава встала.

Гарний постріл! Та щастить сьогодні не мені.

Сутеніло. І над озером качва злітала.

Розжиріли. Качка восени завжди в ціні.

Знову осінь закружляла карусель мелодій.

Пополюю, з вітерцем по нотам пробіжусь.

І заграю…Якщо я іще на щось і годен,

Заспіваю, якщо я на щось ще знадоблюсь.

З дитинства давно лишили мені батьки заповіт.

Лікуєш – лікуй! Цілуєш – цілуй! Святкуєш – святкуй!

Стріляєш – стріляй!

Та тільки качки полетіли в зеніт…

Літаєш – літай!

Махну їм рукою в слід.

Не жалію, що живу я часто як прийдеться…

Тільки вірю, що коли не-бу́дь настане день,

поверне́ться, сподіваюся, що поверне́ться

і погода, і надії, і тепло людей.

Так понудьгую, буде радіснішою хвилина...

не за го́рами, прийде іще пора надій

і весною поверне́ться вся сім’я качина,

бо сумує по озерній голубій воді.

Як колись-то за лисицею летів шуліка,

так і нині свою здобич пильно стереже…

Не прощайтесь… Говорю: «Розлука не велика!

Поверне́мось, значить Бог усіх нас береже!»