Приснилось - почалась війна…
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Всесвітня. Атомна. Остання.
А ми — куди ж тікати нам?! -
завмерли всі біля екранів…
Маленька кулька голуба -
і — схематично — старт ракети…
летить… і друга вже зліта
з півкулі іншої. Планета
зіщулилась… і ми на ній…
бунтує мозок, кров холоне.
Спинити б. Закричати: СТІЙ!
Сховати б кульку ту в долонях…
Так ні… уже з усіх кінців
такої круглої планети
країни шлють своїх гінців:
летять… летять… летять ракети.
Червоні кнопки тиснуть всі -
гори й сарай, - згоріла ж хата!
(давно наведено приціл!)
І — в бункер… Мирно доживати…
Немає бункера у нас.
Тож німо дивимось в екрани.
Один вже згас… ось інший згас…
Робити що, коли останній
сигнал той чортів пропаде?
Спитати в кого — що робити?!…
А Землю вибухами рве,
а ми ж — на ній! І наші діти…
Прокинулась… І - до новин.
Та ні… Ще кнопок не чіпають…
Для паніки нема причин:
по одному нас ще вбивають…
_
На фоні слів, ідей, промов -
питання до електорату:
Як нам, поміж чисельних змов,
повідбирати в мавп гранати?!??
Лубни, 19.09.2017
