Та вірю...
Вірш не має жодного відношення до автора
Яскрава у річечку зіронька впала,
Вода розплескалась, то – сльози мої.
На хвилях любов одиноко гойдалась,
Співали на гіллі чужі солов’ї.
Чи, може, ти думав, просити я буду,
Благатиму, щоб повернувся назад?
Що буду тобі пробачать усі блуди?
На жаль, засихає зелений наш сад.
Твоїм обіцянкам я більше не вірю,
Давно почуття всі замерзли в душі.
Як боляче… Більше немає довіри,
Сліди твої змиють холодні дощі...
Все сонцем залите… В очах моїх – темінь…
Та вірю - воскресне кохання вогонь!
І знайде мене наречений мій легінь!
За щастям не йтиму сама удогонь.
24. 11. 2016 рік
Світлина з інтернету
Смт Шевченкове, 24. 11. 2016 рік
