Зівялий очерет в кутку кімнати,
Зівялий очерет в кутку кімнати,
із дзеркала туман сповзає по стіні,
і ти, пливеш, у спогадах туману
десь до вікна, кватиркою у світ.
Качалка крісло заколисує дрімоту.
Бракує сірника, і келехи порожні.
Пробач, що випив спогади останні
і не спянів і не заснув навік.
Десь за дверима тишина, як мури
склепіння зводить - мертвому хороми.
Себе не бачу в дзеркалі брудному,
лише туман і зречення і втому.
