Вперше і в останнє
Нам випало щастя пожити
У світі уперше й в останнє,
Природу земну полюбити,
Бо кормить нас для виживання.
До праці стаємо негайно,
Щоб мати потрібне для себе
І робимо все дуже файно,
Бо зараз цього нам вже треба.
Нащадків научим як жити,
Долаючи всякі невдачі,
Й не можна було б їх спинити,
Бо люди ми всі а не клячі.
Здобуту свободу й добробут
Лишаємо діточкам нашим,
Майбутнє це нашого роду
І житимуть думаю краще.
Нам випало щастя пожити,
Та світ цей покинемо згодом,
Залишилось Бога просити,
Щоб завше був з нашим народом.
м. Київ, 04.10.17.
