Безвітря
Шепоче листопад у глушині,
Стікаючи в безвітрі до коріння.
У мли дубок вимолює прозріння.
Дарує клин свій лемент вишині.
Котом осока лащиться до ніг,
По зрадницьки кахикає сухотно.
Скрадає кураїна безтурботно
Недовгочасний заячий барліг.
Маслина вводить у блаженства транс,
Пахучих грон бурштиновим сузір’ям.
Хизується фазан коштовним пір’ям,
Наспівуючи гикавки романс.
Метеликами ліпиться на корч,
Грибів цибатих крейдяна ватага.
Їх мухомора гніває засмага,
Що козириться з-під галуззя сторч.
А на горбочку, в теплім промінці,
Лисиця Осінь мружиться лукаво…
Скубне шерстини вітерець ласкаво,
Затисне павутинням у руці.
