Син наркоман
В нього друзів вже немає,
Отруїв наркотик їх,
Він же й досі ще страждає,
Пережити ж друзів зміг.
Він знесилений, нервовий,
Мамі каже не дзвони,
В день я сплю бо нездоровий
Й бачу гарні, добрі сни.
Мама одягає й кормить,
Не працює він ніде,
Їй він казна що городить,
Раніш неї він помре.
Мама плаче аж ридає,
Врятувати сина як
Вона цього ще не знає,
Та все зробить не за так.
Гроші тут не допомога,
Бо отрута в тілі скрізь,
Тож звертається до Бога,
Вже проливши море сліз.
Чи здійсниться якесь диво
І син довго буде жить
І при цьому ще й щасливо?
Невідомо, хай поспить.
м. Київ, 20.10.17.
