Душа, як тіло, не старіє

Душа, як тіло, не старіє, 

Вона постійно молода, 

Від цього в жилах кров німіє, 

Для мене справжня це біда. 

Тобі лиш 20, світ щасливий, 

Аби опору десь знайшов, 

Зумів би землю розвернути, 

І до веселки ти б дійшов. 

Уже і 30, став мудрішим, 

Вже землю, певно б, не чіпав, 

Лиш з другом кращим, веселішим 

За горизонти поспішав. 

Стало за 40, як відомо, 

З нуля пригоди розпочнуться. 

Наснага, пристрасть, насолода 

Нізвідки раз у раз беруться. 

Ось 50! Велике діло! 

Знов молодий, як в 20 літ, 

Маєш послушне, вправне тіло 

І добре ще береш ти слід. 

І в 60 є купа планів - 

Життю відомо, чого хоче, 

Багато можна пригадати, 

А в серці знов любов тріпоче. 

80-зовуть всі: «Діду!» 

А ти, ой леле, молодий! 

Душа й тепер не постаріла, 

Хоч не такий вже й заводний. 

В останні дні, скажуть: "Нажився! 

Не помирав же молодим." 

А ти на душу розізлився, 

Що не порадилась з старим. 

Вона на рóки не зважала,  

Старіти з тілом не могла, 

Із протиріч життя зіткала.  

Ну як піти? Душа то молода!