Біда, Миколо! Я товстію!
Біда, Миколо! Я товстію! -
Галина скрикнула із печі, -
В юпчину впхатись не зумію,
Допоможи! Штовхай у плечі!
Коханий, друже, що робити?
Себе, ой ґвалт, не вберегла!
Кого ж мені тепер винити?
Як же дожитися змогла?
Згадай, яка тонка дівчина
До тебе, злидарю, прийшла!
Твоя, заразо, це провина,
Що ледь у двері вже ввійшла.
Тебе ж допоки нагодуєш,
Напхаєш нагле черевце,
Усе в тих горщиках смакуєш,
Щоб було добре те і це.
З тобою, ледар, переїла
Літри борщів та тони сала,
Була вже й на дієту сіла,
А ти прийшов - і знову встала.
Куди ж тепер такою бігти,
На схуднення де взяти силу?
Навік зі мною мусиш бути!
Згубив мою ти перспективу…
