20.11.2017 00:52
для всіх
121
    
  2 | 2  
 © Панін Олександр Миколайович

Де Кохання сховано імлою...

Де Кохання сховано імлою...

Романс

Де Кохання сховано імлою

Де тихенько плаче заметіль, 

Присмерки згуртовані бідою, 

Там срібляста пропливає тінь.

 

Душу цю, знеможену і кволу, 

Жадібно висотує імла, 

Безнадія все ж не поборола, 

Ще лишилось тішечки тепла.

 

 

“Зло нехай облишить зазіхання, 

Хай замовкнуть горя солов`ї, 

Не ридай, поранене Кохання, 

Полікую рани я твої.

 

Квітка Радості ізнов розквітла, 

Жевріє Відродження Зоря, 

Повернемось до тепла і світла.

Привидом не буду більше я.

 

Об`єднаймо сили для двобою, 

Розпачу розвіємо золу, 

Прийдемо до милої з тобою, 

А минуле кане хай в імлу!”

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.11.2017 17:47  Люлька Ніна => © 

Чудовий романс! Сподобався.

 20.11.2017 14:02  Артюх Леся Вікторівна => © 

Квітнутиме!!! Ви ж бо поливаєте!)))

 20.11.2017 13:38  Тадм => © 

Головне, щоб квітка радості завжди квітла!!!!

 20.11.2017 09:27  Наталія Старченко => © 

Як же ніжно і красиво)))) мені дуже подобається Ваш вірш