11.02.2012 21:40
18+
311
    
  2 | 2  
 © Чернуха Любов

Остання Валентинка

Остання Валентинка

Тремтить рука, сльоза щоки торкнулась, 

Думки, як гейзер, рвуться із єства.

Навіщо, Боже, я таки проснулась?

Знов хвиля немочі туманом накрива.

Листок обірваний, просякнутий сльозами, 

Вірші потоком вирвуться дзвінким, 

Сили писати, залишилось грами, 

А серце б’ється дзвоником глухим.

У тім посланні – побажання щастя, 

Для чоловіка, що мене кохав, 

Він мені крила дарував прекрасні

І в заметіль від вітру прикривав.

Я залишу його на волю Божу, 

Любов’ю вічною із неба обігрію, 

Нехай знайде колись на мене схожу

І втілить у життя забуту мрію.

Ми мріяли сидіти у альтанці, 

На захід сонця потайки дивитись, 

А потім у обіймах рідних вранці

Подякувати Богу, й помолитись.

Я напишу – тебе я не покину, 

Хоч Ангелом небесним скоро стану, 

Тільки не плач, у ту гірку хвилину, 

А в серці збережи свою кохану.



м. Кривий Ріг, лютий 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.02.2012 23:58  Тетяна Чорновіл => Каранда Галина 

Згодна! Вірш гарний, та для привітання тяжкий! ((

 11.02.2012 23:33  Каранда Галина => © 

такі трагічні теми люди для валентинок обирають..