26.11.2017 12:40
for all
150 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Ірин Ка

Летиш? Лети...

Летиш? Лети...

Перехопило подих, лопнула струна

Ледь чутний шурхіт крил лунає наче вирок.

А як же я тепер у цьому мороці одна?

Серед затертих буднів, без яскравих бирок.


Летиш? Лети... Візьми з собою сміх, 

Ще теплий погляд у кишеню - то на згадку.

Мені ж лишається одна з останніх втіх:

Недоброзичливцям на лихо бути у порядку.


Печаль загорнута у риму - справжній кат, 

Що в жертви обирає надто гордих.

Скажи, чи лиш мого відтяли світу шмат, 

Чи лиш мені одній перехопило подих?



Київ, 23.11.2017

Публікації: Ірин Ка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.12.2017 02:37  Серго Соко... => © 

То дайте ручку) Разом політаєм))) 

 07.12.2017 07:55  © ... => Серго Сокольник 

А чоловічі думи, то для нас секрет,
Виходить правда - з різних ми планет...

Дякую) 

 07.12.2017 07:43  © ... => Тетяна Белімова 

Фантомний біль, його як пояснить -
Чогось уже немає, а воно болить...

Дякую Вам за підтримку. 

 07.12.2017 07:39  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Життя то кажуть довга нива,
Кохання ж квіточка примхлива...

Дякую Вам за увагу!) 

 01.12.2017 00:42  Серго Соко... => © 

Хто зна... Дівочі думи- таїна... 

 27.11.2017 08:54  Тетяна Бел... => © 

Відтятий шмат світу - це завжди невідворотність для двох, які цей світ колись плекали... 

 26.11.2017 18:03  Панін Олек... => © 

Життя - страждання,
А Кохання й поготів...
Квітку Кохання
Терзає
Терновий вінець.