Віршована душа
Заримованих слів непомітні, стрімкі круговерті,
Я поволі і сам наче рима до тебе стаю.
Я тобі відішлю цю віршовану душу в конверті,
Я тобі відішлю…І чекатиму довго твою.
Я стиратиму час, рахуватиму подихи й кроки,
Фарбуватиму сни і засію теплом небосхил.
Я писатиму нас, як писали послання пророки
І читатиму потім, з століть витираючи пил.
Запалають рядки і в багатті із слів полум’яних,
Мерехтінням ледь видним знайомі засяють вірші.
Я помічу його, серед вогнища танців багряних,–
Цей віршовано-ніжний забутий шматочок душі.
