Каранда Галина Думки не просяться в слова…
Думки не просяться в слова…
Десь затаїлися тихенько
Й мовчать собі, як ковила,
Що горнеться землиці-неньки.
Й боїться гострої коси,
Що намагається відтяти
Її єство. І не проси…
Просити марно. Треба мати
Якусь твердиню у душі,
Щоб задушити й затоптати
Ще не народжені вірші…
28.10.11
29.10.2011 15:06 Андрій Гагін |
 дуже гарні думки та гарний вірш! |
29.10.2011 14:40 Оля Стасюк |
 Гарно. Думала,що щось про джунглі, а то - ковила, виявляється... |
28.10.2011 23:23 Микола Чат => © |
 Не виконав я обіцяння - |
28.10.2011 22:14 © ... => Тетяна Чорновіл |
та я не всіх! я через одного!))) |
28.10.2011 22:13 Тетяна Чорновіл => © |
 Так боляче... Виходьте з того стану! І не думайте душити вірші! |
28.10.2011 22:10 © ... => Тарас Іванів |
))))))) на Лубенщині панував колись Ярема Вишневецький - лютий, кажуть лях був!))))) а Вас я однаково люблю!!!!)))))))))) |
28.10.2011 22:06 Тарас Іванів |
 Ой низько причаїлася батьківська ковила, |
28.10.2011 21:52 © ... => Сашко Новік |
дякую, Саша! |
28.10.2011 21:46 Сашко Новік |
 закінчення взагалі мощне, сподобалось |
