28.10.2011 00:00
-
181 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Каранда Галина

Думки не просяться в слова…

Думки не просяться в слова…

Думки не просяться в слова… 

Десь затаїлися тихенько 

Й мовчать собі, як ковила, 

Що горнеться землиці-неньки. 

Й боїться гострої коси, 

Що намагається відтяти 

Її єство. І не проси… 

Просити марно. Треба мати 

Якусь твердиню у душі, 

Щоб задушити й затоптати 

Ще не народжені вірші… 



28.10.11

Публікації: Каранда Галина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.10.2011 15:06  Андрій Гагін 

дуже гарні думки та гарний вірш! 

 29.10.2011 14:40  Оля Стасюк 

Гарно. Думала,що щось про джунглі, а то - ковила, виявляється...

 28.10.2011 23:23  Микола Чат => © 

Не виконав я обіцяння -
Варив у школі до смеркання,
З металу новий гардероб!
Мене робота вгонить в гроб!
Верчусь немов здуріла білка...
Що обіцяв - із понеділка.

 28.10.2011 22:14  © ... => Тетяна Чорновіл 

та я не всіх! я через одного!)))

 28.10.2011 22:13  Тетяна Чорновіл => © 

Так боляче... Виходьте з того стану! І не думайте душити вірші!

 28.10.2011 22:10  © ... => Тарас Іванів 

))))))) на Лубенщині панував колись Ярема Вишневецький - лютий, кажуть лях був!)))))


а Вас я однаково люблю!!!!))))))))))

 28.10.2011 22:06  Тарас Іванів 

Ой низько причаїлася батьківська ковила,
страшна московська кісонька
усю її змела...

 28.10.2011 21:52  © ... => Олександр Новіков 

дякую, Саша!

 28.10.2011 21:46  Олександр Новіков 

закінчення взагалі мощне, сподобалось