Пісенька старого Карло
Слова, текст пісні «Пісенька старого Карло» Анатолій Костенюк
У комі́рчині моїй не знайти скарбів,
заощаджень доларних так і не нажив
та, за те, лунає в ній cпів моїх віршів.
За моє убозтво світ дарував мені
вміння вкласти у слова почуття ясні,
залишати у серцях лагідні пісні.
Хоч живу один, печаль не туманить зір:
під віконце виставив лавку я на двір.
Заспіваю мóлоді під шарманку твір.
Та на лавці публіка не моя чомусь.
Не чекає молодь, де з «ящиком» дідусь?
А чекає люд простий на маршрутний бус…