Братику перелеснику
від мавки
Дуби вже з віттями старезними
Вляглися у тумани спати.
Добраніч, милий перелеснику,
Мій вогняний, мій добрий брате.
З одного гаю ми вродилися,
Росли укупі в однім лісі.
От тільки в місто я забилася,
А ти ще там, у соснах сизих.
Сумую, чесно. Дуже скучила
За ніжно-карими очима,
За явором, струмочком, кручею,
За тим, що звеш мене «причинна»,
І за арідником, і щезником,
За мавками… Як там сестриці?..
Пиши, мій любий перелеснику.
Добраніч. Хай весна присниться.