Я відчуваю себе
Онєгіним
коли граю життям:
мені набридають люди у надлишку простоти;
я тільки киваю холодом
своїм нечисленним гостям;
я тільки на мить зупинюсь, щоб знову кудись іти.
і втрата часу чужих не так вже хвилює страх,
я вперто бажаю вірити й знаю, що втрачу все.
і всі почуття, що були, за мить перетворить в прах,
і лишиться тільки вітер, що кригою б`є в лице.