27.02.2015 23:32
18+
300
    
  4 | 4  
 © Бойчук Роман

ХТОСЬ

ХТОСЬ

А тумани аж до неба парканами...

А чи ХТОСЬ відрізав хмари й вони впали?

Просто люди розгубилися думками, 

Ставши диму невагомими стовпами.


Їх за поли міцно ХТОСЬ трима руками, 

Вкоренілими у землю рукавами, 

І влива молочні дні у ночі каву...

Годі, вбогі, ждать від Бога з Неба манни!


Скиньте одіж ви із душ, неначе камінь.

Світлі помисли хай буйними вітрами

Допоможуть ночам дихати зірками...

Ми самі для себе ХТОСЬ: і квіти й рани.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.02.2015 14:44  Ем Скитаній => © 

чудовий віршик з рухливохвильними рядками...мені сподобався.

 28.02.2015 10:46  Світлана Рачинська => © 

Чудовий твір, Романе!

 26.02.2015 22:33  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Чудово!
Відверто...
Природно.
Сподобалось!