Камінчик біля ока
Всю гору затуляє,
Хоча вона й висока,
Аж до небес сягає.
За близьким і буденним
Не в пам`яті величне,
Воно не є щоденним,
Як все мілке і звичне.
Нащо нам почуватись
Народом гоноровим,
Підступним не здаватись,
Не вірить їх промовам.
В турботах ми щоденних,
Не бачимо нічого,
Окрім себе, смиренних,
І блиску золотого.
м. Київ, 05.06.04.
