Війна...

з рубрики / циклу «Віршовані думки...»

Чи можна на війну глядіть інакше,

Спотворюючи мир її єством?

Хіба знайдеш каміння ти пом’якше,

Аби удар не був таким звірством?

Ні! Не знайдеш! Каміння є камінням!

Так і війна, вона завжди одна –

Нікому від неї нема спасіння

Й вона завжди огидна і сумна…

А ті, кому війна є до вподоби,

То збоченці, злочинці і кати.

Вони в полоні ницої жадоби

Стають машинами, а не людьми…

А ті, хто на війні ще й заробляє

Навік стануть шакалами пітьми.

Таким в Раю Всевишній відмовляє,

Бо бізнес кров’ю вмили і кістьми…

Судити їх, була би наша воля!

Та суд не наш, презирство їм суддя.

Ще покарає їх зрадлива доля,

Не по дорозі нам, не з ними піду я.

Я ворог для війни, товариш миру.

У цьому мій характер, принцип дій.

Чим глибше закопать війни сокиру

Бажання із чисельних моїх мрій…

Ужгород, 21 грудня 2017