Дзеркало
з рубрики / циклу «Все і всі»
Чим далі, тим все важче йти вперед.
Чомусь важкими стали кроки.
Чи від життя я вже зморився?
Чи може дуже важкі роки?!
Все рідше вранці маю спокій
Час утіка, немов сказився!
Все дужче обпікає доторк
Що ти там кажеш, дядько Фрейд?!
Ось знову, я зникаю в задзеркаллі.
І промінь сонця недосяжний.
І не мені твоє вітання...
І погляд знову той байдужий
Та доторк наче другорядний,
Я знов шукаю все кохання...
І кроки роблю, легковажний,
У дзеркало міцної сталі...
