24.12.2017 00:15
для всіх
214
    
  4 | 4  
 © Микола Чат

Як жаль…

Як жаль…


Гойдається метелик на стеблі

У суголоссі з вітровим зітханням.

Долаючи невидимі щаблі, 

Павук швидкує втішитись світанням.


З-під лап його, прозориста роса

Зривається в обійми конюшини, 

Де під листами матінка-оса

Ладнає дім для першої дитини.


Іще дрімає вайлуватий джміль

В душі ромашки - ворсяний клубочок.

Його страхає, швидконога міль, 

Що для спочинку нишпорить райочок.


Буксуючи у завузькій норі, 

Мураха здобич тягне до скарбниці…

Як жаль, що цим видінням на зорі, 

Милуються солдати крізь бійниці.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.02.2018 01:09  © ... 

Дуже вдячний за коменти.

 30.12.2017 14:25  Тетяна Чорновіл => © 

Шкода, що солдатам приходиться милуватися красою крізь бійниці. І шана тому поетові, що зважився і зумів оспівати той момент.

 26.12.2017 10:16  Тетяна Белімова => © 

Таке завершення... несподіване, хоча тут, радше, хочеться вжити "холодний душ"...

 24.12.2017 00:45  Каранда Галина => © 

несподіване закінчення... сильнюще!