Дощ
Вона сиділа граційно закинувши нога на ногу.
Тримала перед собою розгорнуту книгу.
Млосним голосом читала на публіку власні вірші.
Затамувавши подих, слухав її чарівну поезію і уявляв трусики в які вона зодягнута.
Найтонший, найніжніший шовк…
Щільно облягає соковиті пелюстки її запашної квітки.
За вікном третій день не вщухав дощ…
