Картата сорочка
Картата сорочка і руки з кишень,
В очах загусає смарагдовий смуток.
Душа привідкрита, як темна мішень,
А залишки куль – твій життєвий здобуток.
Готично-проморшклі сліди на руках
Всотали всю силу твою і всю ніжність.
Тіла ми втрачаємо десь у віках,
Та душі назавжди тримають суміжність.
Ловлю поруч себе крихку твою тінь,
Шукаю навпомацки нашу реальність.
Тамую відлуння твоїх шепотінь,
І голосно змінюю їхню тональність.
