02.01.2018 16:01
для всіх
197
    
  5 | 6  
 © Юлія Шевель

Відразу відрази менше не стане

Відразу відрази менше не стане.

Ти щось говориш, твій голос тане.

А мене нудить, боюся впасти, 

Дві думки разом не можу скласти.


Ти кажеш те, що не смів казати, 

Стискаю вени, а замість вати –

Протрухлі рими, в крові до краю.

Твій подих близько, під ним згораю.


Тебе спиняю десь за півкроку.

Наш бій на танець подібний збоку.

Нам розірвати потрібно все це.

Прощай. І видих. Спинилось серце.


Твій голос. Руки. Температура.

Протрухлі рими, клавіатура.

Тебе запишу і в рядках сховаю.

Вмикаю серце. І оживаю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.03.2018 00:41  Галина Нечесна => © 

Оживайте і живіть на повну! І нехай серце більше не зупиняється. Гарний, життєвий і чуттєвий вірш...

 03.01.2018 09:43  Тетяна Белімова => © 

Класно, Юлю) Ніби кадри з "Матриці"...

 02.01.2018 17:30  Артюх Леся Вікторівна => © 

Дуже чуттєво!