Дві години
з рубрики / циклу «Знову»
Прошепчи мені правду. Я знаю тебе вже давно.
Години...
Це ж більше, ніж вічність й минуле.
Ми з тобою співали про долю і пили вино,
Просто це було вчора.
Це вчора було.
Ми забули.
А коли прилітали птахи - в нас не було часу.
Ми мовчали, щоб чути, і чули, що варто не знати.
Ти мені не поклявся у правді, та зараз одного прошу:
Дай збагнути ту роль, що ти завжди приречений грати.
Відкривай мені серце - я протяг туди не впущу.
Закривай свої очі - хай світло не грає на душах.
І нехай чисті краплі цього крижаного дощу
Нагадають тобі, що ти світу нічого не мусиш.
