Босонога душа
Ходила по битому склу
Мала босонога душа,
Терпіла нещирість і глум,
Бродила невміла й чужа.
Відкрита і щира завжди,
Привітна, люб`язна до всіх,
Криваві лишала сліди
Під злий невгаваючий сміх.
Душа все стерпіти змогла,
Від ран залишились рубці,
Та щастя свого не знайшла
Хоч ходить з ціпком у руці.
По битому склу босоніж
До щастя нелегко дійти,
Зневіри здолати рубіж,
Знесилення від самоти.
м. Київ, 23.07.04.
