Я, певно, переїду в інше місто
Я знаю: ти ще любиш, я - вже ні.
Чужинців двоє у німому ліжку.
Щось тріснуло між нами в цій зимі –
Лежить кохання поряд, мов небіжчик.
Пробач, не розділяю мрій твоїх,
Та визнай: я їх довго зігрівала.
Ти бився у мені, та раптом стих,
Моїй душі з тобою місця мало.
Її не слухав ти і не почув,
А, може, ми занадто різні люди?..
Любові ставлю пам`ятну свічу
І йду. Я в ній тепер - чужа приблуда.
Бо знаєш, краще тиха пустота,
Бо серце - не гуртожиток. Там тісно.
Там тісно двом, яких уже нема.