А ти спокійно міг би жити й сам...
А ти спокійно міг би жити й сам –
Не гріючи в руках її долоні
І серце не тримаючи в полоні,
Складати власний одинокий план.
І звично пив би свій зелений чай,
Лягав би у пусте холодне ліжко
І, може, навіть написав би книжку,
Бодай у ній створивши тихий рай.
На щастя б не очікував у снах,
Не розглядав обличчя перехожих,
Шукаючи очей, на тебе схожих,
Самотності затамувавши страх.
І не жахався б, як вона, розлук,
Нікому не присвячував би вірші,
Знаходячи гармонію у тиші.
І не шукав би ласки її рук.
Спокійно б уникав душевних драм
І не тонув би у її зіницях...
У цьому й полягає вся різниця –
Ти просто добре вмієш жити сам.
