Преферанс
Ураган січе піском
Паросток життя обдертий.
Очі ріже, немов склом,
Сльози прагнуть біль цю стерти.
‘‘Хтось кудись не долетів’’ –
Вітер сміхом вибухає,
‘‘Ти, мікроб, куди хотів?’’ –
Дме шалений, не вщухає.
Як засіяна трава,
Сходив разом з своїм родом.
Сила гамірна звела,
Сучить корінь хороводом.
Діти Божі – смерть і воля,
Розійшлися не на жарт.
Гра триває, така доля.
Як колода ляже карт.
