Кохають не за щось - наперекір

«Кохають не за щось - наперекір», - 

В дитинстві мама нас навчала, 

Усе життя пролинуло з тих пір, 

Цю мудрість вповні я пізнала. 

Людську порядність полюбити 

Нажаль не випала нагода, 

До дна фужер невдач допити - 

Це добровільна моя згода. 

«Кохати добрих нецікаво», - 

Зізналось серце невезуче, 

В стражданнях викупатись браво 

Чомусь бажала я жагуче. 

Знівечених могутнім світом 

Щоразу доля підбирала, 

І душі їх з опавши цвітом 

Надалі день у день латала. 

Навзаєм щирості жадати, 

Була доволі марна справа, 

Жменю кохання назбирати- 

Оце й була уся розрада. 

Гірке життя з мене сміялось, 

Жбурляючи шматки печалі, 

Нарешті справжніх забажалось, 

То ж мушу йти й шукати далі…