Автовіз
Якось ввечері, коли
Сонце радісно вставало,
Я зустрів автоволи,
Що асфальтом швидко мчало.
За кермом з дубцем мурло,
Зростом з метр, худий як тріска,
Й нудно щось йому було,
Бо сміявся, ледь не тріскав.
Він швиденько обігнав
Все, що їхало навпроти,
І волами керував:
- Гей, прибавте обороти!
Автовіз і два воли
Мали стопи й повороти,
Ще й світились номери,
Я ж сміявся до нудоти.
Вимагає так ДАІ,
Бо і віз учасник руху,
Кожен вивихи свої
Має зріднені по духу.
м. Київ, 2410.04.
