Журавлине кохання
Жив у Дейкалівці пан,
Дорогий носив жупан...
Трьох наслідників він мав,
В строгості синів тримав...
Але серцю не накажеш,
Що робити не підкажеш,
Як його в грудях тримати,
Коли хочеться літати!
* * *
Леся гарною була,
За ставком гусей пасла...
Десь лунала славна лютня
Оксамитна, незабутня...
На коневі вороному,
Родовитому, вдалому
Їхав молодий Максим,
То був старший панів син.
Кучерявий, стрункий, юний,
Пишні вуса, гарно вбранний.
Сонце сяє у очах,
Причаївся в гаю страх...
Серце з серцем зустрічалось,
Сорок хвиль морських вінчалось...
Шляхом Долі все збулося,
Вмить він закохався в Лесю...
Та була дівчина бідна,
І вдовою - мати рідна...
Ненавидів пан Олесю,
Й безталанную матусю...
Наказав старик у броду
Діву добре налякати,
Щоб забула ії врода
Багача того кохати...
Та молодшії пани,
Мов у владі сатани...
Лесю в озеро загнали,
І до смерти катували...
А коханний все чекав
Любу дівчину-калину.
Горе він передчував,
І дивився на долину...
А побачивши журавку,
В серці він відчув блискавку...
Заглянув їй в сині очі,
Зрозумів, що сталось вночі...
Стільки болю було в них,
І братів жорстоких гріх...
Без коханої життя,
Надаремне то буття...
З очеретів в темний вир
Під покровом ранніх зір,
Кинувся юнак нещасний...
Місяц плив по небу ясний.
Вир від пана відсахнувся,
Журавлем він обернувся...
Швидко вдарила ніч хвиля,
Не дожили до весілля...
Плаче батько, плаче ненька,
Ой, дитино дорогенька...
Щастя в кожного своє,
Тільки лихо всім одне...
І знялися у повітря,
У південний шлях до моря...
Журавлине бідне серце,
Там зігріють бліки сонця...
Навесні подружжя раннє...
Повертається до млина,
І співає про кохання,
Людям пара журавлина...
За мотивами народної легенди Полтавської області "Журавлине озеро". Записано в Дейкалівці Зіньківського району від Яременко Марії Артемівни (1932) 2008 року.
