03.02.2018 20:19
для всіх
114
    
  6 | 6  
 © Панін Олександр Миколайович

На зупинці подиху

На зупинці подиху

За мотивами: Світлана Рачинська “Вона-Він”

Він їй пестив волосся і цілував повіки, 
На зупинці подиху сходили двоє і
Не було у світі щасливішої жінки -
Він любив її...

Світлана Рачинська «Вона-Він”

Чи заходити, чи виходити

“На зупинці подиху”?

Перерізали двері навпіл

Краєвид, 

Чергувались уривчасто

Вдихи і видихи, 

А дихання застигало

У горлі

Холодне, як лід.

 

Він стояв на підніжці

Божевільного потягу, 

Потяг поринув

У кромішне, у непрогядне

Світло...

 

Лише краєчок віконця

Вишукував

Погляд його, 

Віконце здригалось

Від биття коліс

У залізному ритмі.

 

Скло співало, дзвеніло, 

Даремної Мрії Скло...

Вагони хитались

Раз по раз...

 

І зрідка, 

На повороті крутому, 

Він побачити міг

Його:

 

Свого Кохання

Вимріяний

Образ.

 

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.02.2018 10:00  Тетяна Белімова => © 

Мені здалося, що додати щось важко, майже неможливо до Світланчиного вірша, а у Вас вийшло, Олександре Миколайовичу. Ще й вийшло так органічно)

 04.02.2018 20:50  Люлька Ніна => © 

Вічна тема кохання. У кожному творі і випадку вона своя неповторна і індивідуальна. Вірш цікавий. Сподобався.

 04.02.2018 18:31  Наталія Старченко => © 

Кохання - то прекрасно... Ваш вірш неординарний, щось є у нім таке, зрозуміле тільки серцю і безмірно чудове...

 03.02.2018 20:24  Світлана Рачинська => © 

неймовірно гарно! скучила вже за Вашими творами! щиро дякую за такий прекрасний поетичний відгомін, пане Олександре!